Сама авторка свої збірці "Над берегами вічної ріки" (1977 р.) дала йому більш витончену назву "ПАМ'ЯТІ БЕЗСМЕРТНА ДІОРАМА". У цьому розділі вміщено поезію, яка відображає ставлення Ліни Василівни до історичних реалій українського суспільства. Як приклад можна навести поезію "Вже почалось мабуть, майбутнє":
ВЖЕ ПОЧАЛОСЬ, МАБУТЬ, МАЙБУТНЄ.
Вже почалось, мабуть, майбутнє.
Оце, либонь, вже почалось…
Не забувайте незабутнє,
воно вже інеєм взялось!
....
Минають фронди і жіронди,
минає славне і гучне.
Шукайте посмішку Джоконди,
вона ніколи не мине.
Любіть травинку, і тваринку,
і сонце завтрашнього дня,
вечірню в попелі жаринку,
шляхетну інохідь коня.
або поезію "ЧАДРА МАРУСІ БОГУСЛАВКИ". (Маруся Богуславка подібно до Роксолани Лісовської, була захоплена турками і продана до гарему турецького султана. Знаменита козацька дума цього періоду повідає історію, як Маруся піднімається до такого рівня, що її турецький власник залишає з ключами від його замку (і темниці). Вона використовує можливість звільнити 700 українських козаків-невольників, які перебували в полоні протягом 30 років. Дивно, вона не тікає з ними, а залишається у гаремі, оскільки це стало єдиним способом життя, до якого вона звикла).
ЧАДРА МАРУСІ БОГУСЛАВКИ
…Чого я тут? Ще й, кажут, Богу слава,
що я жива, що в мене муж паша.
А я- Маруся. Я- із Богуслава.
У мене є непродана душа.
О, як він любить, як він мене палить!
Як він мене цілує уночі!
Каблучки нанизав по дві на кожен палець.
Браслети на руках, на шиї дукачі.
...
І меч, і правда - цноти не жіночі.
Люблю чадру - і чорна, і густа.
Коли татарам брешуть мої очі,
ніхто не бачить, як тремтять вуста.
Комментариев нет:
Отправить комментарий