Дане дослідження було найбільш подієвим. Саме зараз ми вивчали найінтимніший цикл творчості - "КОХАННЯ", який Ліна Василівна назвала "ТИХЕ СЯЙВО НАД МОЄЮ ДОЛЕЮ". Лексема "любов" найчастіше зустрічається саме в тематичному розділі "Кохання". Це і біль, і щастя, і роздуми над своїми почуттями, це погляд зі сторони і водночас погляд глибоко в себе:
СВІТЛИЙ СОНЕТ
Як пощастило дівчині в сімнадцять,
в сімнадцять гарних, неповторних літ!
Ти не дивись, що дівчинка сумна ця.
Вона ридає, але все як слід.
Вона в житті зіткнулась з неприємістю:
хлопчина їй не відповів взаємністю.
І то чому: бо любить іншу дівчину,
а вірність має душу неподільчиву.
ОЧИМА ТИ СКАЗАВ МЕНІ: ЛЮБЛЮ.
Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
несказане лишилось несказанним.
Життя ішло, минуло той перон.
Гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.
В ПУСТЕЛІ СИЗИХ ВЕЧОРІВ
Не знаю, хто ти, де живеш,
Кого милуєш і голубиш.
А знаю – ти чекаєш теж,
Тривожно вгадуєш і любиш.
...Нехай це – витвір самоти,
нехай це – вигадка й омана!
Моєму серцю снишся ти,
Як морю сняться урагани!
ХУРТОВИНИ
Не було ні зустрічі, ні туги.
Не було пориву і жалю.
Я спокійна. Я щаслива з другим.
Я тебе нітрохи не люблю...
Я ДУЖЕ ТЯЖКО ВАМИ ВІДБОЛІЛА
Я дуже тяжко Вами відболіла.
Це все було як марення, як сон.
Любов підкралась тихо, як Даліла,
А розум спав, довірливий Самсон.
Тепер пора прощатися нам. Будень.
На білих вікнах змерзли вітражі.
І як ми будем, як тепер ми будем?!
Такі вже рідні, і такі чужі.
СПИНИ МЕНЕ ОТЯМСЯ І ОТЯМ
Спини мене отямся і отям
Така любов буває раз в ніколи
Вона ж промчить над зламаним життям
За нею будуть бігти видноколи...
ОСІННІЙ ДЕНЬ БЕРЕЗАМИ ПОЧАВСЬ
Осінній день березами почавсь.
Різьбить печаль свої дереворити.
Я думаю про тебе весь мій час.
Але про це не треба говорити.
...
Хай буде так, як я собі велю.
Свій будень серця будемо творити.
Я Вас люблю. О як я Вас люблю!
Але про це не треба говорити.
ГУДЕ ВОГОНЬ – ВЕСЕЛИЙ САТАНА
Гуде вогонь — веселий сатана,
червоним реготом вихоплюється з печі…
А я чолом припала до вікна, і смуток мій бере мене за плечі.
І жду якогось чуда із чудес.
Читаю ніч, немов би чорну книгу.
Якщо кохаєш – знайдеш без адрес
оцю хатину за морями снігу.
МОЯ ЛЮБОВЕ! Я ПЕРЕД ТОБОЮ
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!
Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
і не присни, для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
важкого сонця древню булаву.
Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях
гірких і гордих прадідів моїх.
І в них було кохання, як у мене,
і від любові тьмарився їм світ.
І їх жінки хапали за стремена,
та що поробиш,— тільки до воріт.
А там, а там... Жорстокий клекіт бою
і дзвін мечів до третьої весни...
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Комментариев нет:
Отправить комментарий